09.05.2014 15:11
Цього разу ми розглянемо таку проблему як підтримка у житті людини. Що ж таке підтримка?
Сучасна психологія змінює слово "підтримка" неологізмом "емпатія". Звертаємося до вільної енциклопедії: 
Наука трактує це поняття як певний стан. А що ж цей стан означає для мене? Можу я обійтися без сторонньої підтримки?
Доволі важко сказати, чи взагалі людина здатна прожити без соціуму. Без контактів всередині суспільства, воно б просто напросто припинило своє існування впринципі. Чиясь підтримка нас спонукає до чогось нового: до нових звершень, нових дій.
Та чи завжди підтримка правдива? Тут, напевно, кожен засумнівається. Часом, стає так прикро в годину гіркоти, коли починаєш розуміти, що в радості навколо тебе збирається велике коло так званих друзів, що готові розділити з тобою власну перемогу, а от зараз нікому підставити плече допомоги. І тоді усвідомлюєш, що краще залишитись назавжди самому, ніж бути жорстоко використаним.
Але є світло в кінці тунелю- знайдеться та людина, хай просто незнайомець, який усміхнеться тобі на вулиці, тим самим проб'є промінням свого серця густий туман навколо твоєї душі. Підтримка не завжди словесна. Вартує просто посидіти, опустивши голову, біля того,хто плаче, просто помовчати; і той, хто топиться в своєму горі, відчує, що щось штовхає його знизу, штовкає вгору.
Приходять такі момемнти, коли нема сил підніматися вгору, руки опускаються і вже нічого не можна змінити. Тоді весь світ здається сірим і гнітючим, ніщо тобі не здатне підняти настрій. Все навкруги видається чорною дірою, яка згодом тебе поглине. Але ж хіба не легше змінити своє ставлення до того, що ти не можеш змінити? Не легше просто забути і почати все спочатку? Справді, краще вже забути про невдачі і поразки і почати все спочатку. Але чи зможемо ми це зробити самотужки? Ні, ніколи. Яким би ти майстром не був, але зовнішня підтримка тримає тебе в тонусі і нагадує, що ти все ще комусь потрібний.
Чи потрібні людині крила? Багато людей буде відповідати щось типу непотрібні,бо ми просто земні істоти. Проте я так не думаю, кожна людина має від народження два крила- мама і тато. Коли дитина виростає ці крила стають міцнішими і силу того, як вона проявліє себе у соціумі- яких друзів вона собі знаходить. Але тут головне не кількість,а якість. Важливо вчасно відрізнити друга від товариша,щоб в один момент не залишитися у прірві без драбини.
Отже, ми самі обираємо, чи потрібні нам крила, щоб підійматися вперед.Самі ж обираємо структурі цих крил. Але опорою всіх крил є підтримка рідних людей і близьких друзів,без яких ми ніщо в цьому світі, а тому не зможемо злетіти вгору.
